Автор: Сергій Радченко

Опубліковано: ЮРИСТ & ЗАКОН, №14, 11 квітня 2019 року

Протягом останнього року будівельна галузь спостерігає за намаганнями Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі – Мінрегіон) змінити правила гри на ринку. Причому ця ситуація вже починає викликати усмішки не лише у вузьких фахівців, а й у широкого кола осіб, які стикаються з новим будівництвом.

Річ у тім, що можливість будівництва будь-яких об’єктів нерухомості, навіть на землях приватної власності, в Україні регулюється не стільки кодексами чи законами, скільки містобудівною документацією й підзаконними актами технічного характеру, що встановлюють обов’язкові вимоги у сфері містобудування, – Державними будівельними нормами.

Починаючи з 1992 року проектування нових і реконструкція наявних міських і сільських поселень України відбувалося згідно з положеннями ДБН 360-92 “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”. Ці ДБН є результатом напрацювань ще радянської школи містобудування, від якої Україна вже котрий рік намагається відійти.

Включно по 2018 рік саме відповідно до вимог ДБН 360-92 відбувалося планування територій на місцевому рівні, яке здійснювалося через розроблення й затвердження містобудівної документації – генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. До речі, загальна вартість усього обсягу містобудівної документації по країні вимірюється мільярдами доларів бюджетних коштів і не тільки.

23.04.2018, згідно з наказом № 100, Мінрегіон затверджує нові ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій”.

З набуттям чинності ДБН Б.2.2-12:2018 визнаються такими, що втратили чинність: ДБН 360-92 “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”, затверджені наказом Держкоммістобудування України від 17.04.92 р. № 44; ДБН Б.2.4-1-94 “Планування і забудова сільських поселень”, затверджені наказом Мінбудархітектури України від 05.01.94 р. № 6; ДБН Б.2.4-3-95 “Генеральні плани сільськогосподарських підприємств”, затверджені наказом Держкоммістобудування України від 27.01.95 р. № 17; ДБН Б.2.4-4-97 “Планування та забудова сільських поселень. Планування і забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств”, затверджені наказом Держкоммістобудування України від 25.03.97 р. № 42; ДБН Б.1-2-95 “Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження комплексних схем транспорту для міст України”, затверджені наказом Держкоммістобудування України від 27.11.95 р. № 229; СНиП ІІ-89-80 “Генеральные планы промышленных предприятий”, затверджені постановою Держбуду СРСР від 30.12.80 р. № 213.

У наказі зазначено, що ДБН Б.2.2-12:2018 набирають чинності з першого числа місяця, що настає через 90 днів із дня його опублікування в офіційному друкованому виданні Міністерства “Інформаційний бюлетень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України”. ДБН Б.2.2-12:2018 опубліковуються в Інформаційному бюлетені № 5/2018 від 29.05.2018 р. Відповідно, дата набрання чинності – 01.09.2018. З цього моменту й починаються “веселощі”.

21.08.2018 ТОВ “Старонаводницький парк” звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Мінрегіону, у якому просило визнати протиправним й нечинним наказ від 23.04.2018 р. № 100.

27.08.2018 у межах відкритої справи № 826/13433/18 ТОВ “Старонаводницький парк” подає заяву про забезпечення позову, а 28.08.2018 суд виносить ухвалу, якою зупиняє дію наказу Мінрегіону “Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій” від 23.04.2018 р. № 100. Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

На виконання зазначеної ухвали суду Мінрегіон наказом від 30.08.2018 р. № 228 зупиняє дію наказу від 23.04.2018 р. № 100.

Водночас 30.08.2018 Мінрегіон звертається до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, тобто ухвали, якою було зупинено дію наказу від 23.04.2018 р. № 100.

04.09.2018 Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою відмовляє Мінрегіону в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

20.09.2018, незважаючи на наявність ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від

27.08.2018 р. у справі № 826/13433/18 та наказу Мінрегіону від 30.08.2018 р. № 228 про зупинення дії наказу Мінрегіону від 23.04.2018 р. № 100, Мінрегіон інформує про введення в дію ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова території” і надає суперечливі роз’яснення щодо узгодження проектів будівництва з новими ДБН щодо планування та забудови територій, які набули чинності з 1 вересня 2018 р. (лист Мінрегіону від 18.09.2018 р. № 7/15.1/9361-18).

13.11.2018 Шостий апеляційний адміністративний суд постановою у справі № 826/13433/18 залишає апеляційну скаргу Мінрегіону без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 р. без змін.

11.01.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/13433/18 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Мінрегіону на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 р. і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 р. у справі № 826/13433/18. Остаточного рішення на сьогодні ще не прийнято.

Водночас 13.12.2018 Окружний адміністративний суд міста Києва виносить рішення у справі № 26/13433/18 та визнає протиправним і нечинним наказ Мінрегіону “Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій” від 23.04.2018 р. № 100 у зв’язку з порушенням процедури його прийняття.

18.02.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд відповідно до ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі № 826/13433/18 вирішив:

1. відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мінрегіону на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 р.;
2. зупинити дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 р.;
3. зобов’язати Мінрегіон опублікувати в офіційному друкованому виданні “Інформаційний бюлетень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України” оголошення щодо оскарження наказу від 23.04.2018 р. № 100.

Проте ухвалу, згідно з якою було зупинено дію наказу Мінрегіону від 23.04.2018 р. № 100, до сьогодні не скасовано, а сам наказ, відповідно, залишається зупиненим.

12.03.2019 на сайті Мінрегіону “прибрали” інформацію про втрату чинності ДБН 360-92 (указано, що норми чинні з 19.03.2002) і зазначили про зупинення ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій”.

Одночасно із судовим протистоянням секція з питань будівництва та архітектури НТР Мінрегіону України 23.11.2018 приймає рішення про розроблення нового проекту ДБН Б.2.2-ХХ:20ХХ “Планування та забудова територій”. У пояснювальній записці до проекту ДБН Б.2.2-ХХ:20ХХ зазначено, що “розроблення нового ДБН Б.2.2-ХХ:20ХХ покликане врахувати всі наявні зауваження до скасованого документа”). Розробником проекту ДБН Б.2.2-ХХ:20ХХ “Планування та забудова територій” (як і ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій”) є Державне підприємство “Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “ДІПРОМІСТО” імені Ю. М. Білоконя.

Попередньо вивчивши положення, знайти відмінності проекту ДБН Б.2.2-ХХ:20ХХ “Планування та забудова територій” від оскаржуваних ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій” не вдалося.

На нашу думку, реальна проблема ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій” (а отже, і нового проекту ДБН Б.2.2-ХХ:20ХХ “Планування та забудова територій”) далеко не та, що є формальною підставою для його судового оскарження.

Річ у тім, що, впроваджуючи нове регулювання у сфері містобудування, яке, до речі, є доцільним і яке загалом підтримують гравці ринку, Мінрегіон не відповів на головне питання: а що робити з наявною містобудівною документацією, затвердженою раніше?

Наприклад, як бути населеному пункту, що має статус села, у якому сільська рада затвердила Генеральний і детальний плани території, які передбачають будівництво 11-поверхових будинків, і ще й виділила під це земельну ділянку інвестору? Або як бути орендарю земельної ділянки, який отримав від органів архітектури та містобудування містобудівні умови й обмеження для будівництва 25-поверхового житлового будинку з максимально допустимим відсотком забудови ділянки – 50 %? З огляду на теперішню позицію Мінрегіону (а отже, й органів ДАБІ), у разі якщо інвестор на дату набуття чинності ДБН Б.2.2-12:2018 не розробив проектну документацію й не провів експертизу такої документації, таке будівництво є незаконним. Виникає риторичне питання: чи не хоче Мінрегіон компенсувати інвестору або органу місцевого самоврядування збитки?

У ситуації, що склалась, уважаємо, що гравці ринку сприймуть нові правила лише за умови введення в дію ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій” (або нового ДБН Б.2.2-ХХ:20ХХ “Планування та забудова територій”) із застосуванням принципу ст. 58 Конституції України, згідно з яким: “Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи”, тобто за умови пріоритету затвердженої раніше містобудівної документації. Альтернативою також може стати декларування Мінрегіоном можливості застосування під час будівництва об’єктів процедури розгляду питання на науково-технічній раді при Мінрегіоні, можливості відхилення від ДБН за умови затвердження містобудівної документації раніше за набрання чинності ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій” (або нового ДБН Б.2.2-ХХ:20ХХ “Планування та забудова територій”).