Опубліковано: «Юридична газета», №7 (661), 12 лютого 2019 року

Сьогоденні реалії будівництва в Україні вказують на те, що цей процес є дуже кропітким та затратним для замовників. Насамперед, це обумовлено наявністю достатньо складного правового регулювання цієї діяльності, що включає велику кількість дозвільних процедур та законодавчих обмежень.

З метою реалізації будівельних проектів у заплановані строки та в межах визначеної кошторисної вартості замовники зобов’язані дотримуватися правових положень, вимог та стандартів у процесі здійснення будівельних робіт. У протилежному випадку вони будуть притягнуті до відповідальності з подальшим застосуванням штрафних санкцій, що є дуже неприємним «сюрпризом» для будь-якого девелопера.

Проте важливо зазначити, що сучасна система відповідальності у сфері містобудівної діяльності достатньо різноманітна та певною мірою розгалужена. Ключовою особливістю є те, що відповідальність за порушення законодавчих вимог у процесі здійснення будівництва передбачена не лише для замовників, але й для інших учасників цього процесу, включаючи посадових осіб контролюючих органів. Окрім того, вона охоплює велику кількість дій, вчинення яких вважається правопорушенням, та суб’єктів, уповноважених накладати штрафи на винних осіб.

Ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» закріплює перелік дій, вчинення яких визнається правопорушенням у сфері містобудівної діяльності:

• передача замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об’єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об’єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил;
• виконання будівельних робіт без отримання доз волу на їх виконання;
• надання недостовірних чи необґрунтованих висновків за результатами перевірок дотримання містобудівного законодавства тощо.

Окрім того, у цій статті вказані суб’єкти, які притягуються до відповідальності у разі порушення ними зазначених законодавчих вимог (проектна/експертна організація; замовники будівництва об’єктів або суб’єкти, що виконують функції замовника та підрядника одночасно; суб’єкти містобудування, що залучаються органами державного архітектурно- будівельного контролю (далі — ДАБК) до проведення перевірок та ін.).

Однак важливо зауважити, що цей Закон встановлює відповідальність лише юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб’єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не поширюючи свою дію на фізичних осіб.

Штраф може бути накладено на суб’єктів містобудування протягом 6-ти місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через 3 три роки з дня його вчинення. У разі вчинення суб’єктами містобудування 2-х або більше правопорушень штрафи накладають за кожне вчинене правопорушення окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», накладати штраф у межах та відповідно до вимог, визначених цим Законом, мають право від імені органів ДАБК (керівники виконавчих органів з питань ДАБК сільських, селищних, міських рад; керівники структурних підрозділів з питань ДАБК Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій), а також органів ДАБК та нагляду (головні інспектори будівельного нагляду).

Водночас відповідальність фізичних осіб за правопорушення у сфері містобудівної діяльності регламентується ст. 96, 96-1, 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Вказаними положеннями затверджено перелік дій, вчинення яких визнається правопорушенням:

• експлуатація об’єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних в акті готовності об’єкта до експлуатації, вчинені щодо об’єктів відповідного класу наслідків;
• незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду, якщо такий нагляд є обов’язковим згідно з вимогами законодавства;
• порушення строків надання замовникові містобудівних умов та обмежень, будівельного паспорта забудови земельної ділянки;
• невиконання закон них вимог (приписів) посадових осіб органів ДАБК та нагляду.

Також у цих положеннях міститься список суб’єктів, які притягуються до відповідальності у разі недотримання ними зазначених законодавчих вимог (замовники (громадяни), головний архітектор проекту, головний інженер проекту, експерт, посадові особи тощо).

До того ж варто пам’ятати, що в достатньо широкому спектрі містобудівної діяльності відповідальність не обмежується лише вчиненням порушень містобудівного законодавства, але й настає за вчинення відповідних дій у сфері охорони культурної спадщини, якщо будівельні роботи проводяться щодо об’єктів відповідного статусу.

Зокрема, ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини. На правопорушників накладаються відповідні санкції (наприклад, за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам’яток, у тому числі вимог, передбачених охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації та ін.).

Фінансові санкції, передбачені за вчинення порушень законодавства про охорону культурної спадщини, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Загальний порядок застосування фінансових санкцій за порушення юридичними особами законодавства про охорону культурної спадщини регламентується ст. 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Водночас ст. 46 Закону України «Про охорону культурної спадщини» закріплює адміністративну відповідальність фізичних осіб за порушення вимог цього Закону та відсилає до положень КУпАП.

У ст. 92 КУпАП міститься перелік порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини, які можуть вчинятися фізичними особами:

• ухилення від підписання охоронних договорів на пам’ятки культурної спадщини;
• проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам’ятці культурної спадщини без письмового доз волу відповідного органу охорони культурної спадщини тощо. Зазначеною статтею встановлені відповідні розміри штрафів, залежно від конкретного суб’єкта вчинення правопорушення (громадяни, посадові особи).

Також під час здійснення містобудівної діяльності відповідні суб’єкти притягуються до відповідальності у разі вчинення порушень законодавства у сфері благоустрою населених пунктів. Така відповідальність закріплена у ст. 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів». До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, які порушили:

• правила благоустрою територій населених пунктів;
• встановлені законодавством екологічні, санітарно- гігієнічні вимоги та санітарні норми під час проектування, розміщення, будівництва та експлуатації об’єктів благоустрою тощо.

Вказана норма встановлює перелік дій, вчинення яких вважається правопорушенням, проте не визначає розміри штрафів, які накладаються на винних осіб, та відсилає до правових положень КУпАП.

Ст. 152 КУпАП закріплює адміністративну відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів та визначає відповідні розміри штрафів, залежно від конкретного суб’єкта вчинення правопорушення (громадяни, посадові особи, громадяни- суб’єкти підприємницької діяльності). Окрім того, для громадян, посадових осіб або фізичних осіб- підприємців передбачена відповідальність за знищення або пошкодження зелених насаджень чи інших об’єктів озеленення в межах населених пунктів та за їх межами, що не віднесені до лісового фонду (ст. 153 КУпАП).

Варто зазначити, що для всіх сіл, селищ та міст, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», розробляються і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування Правила благоустрою території населеного пункту. Це говорить про те, що в конкретних населених пунктах органи місцевого самоврядування визначають і затверджують відповідні переліки дій, вчинення яких вважається правопорушенням.

Наприклад, візьмемо до уваги м. Київ. Розд. 20 Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. №1051/1051, встановлена відповідальність громадян та юридичних осіб за порушення у сфері благоустрою. Цими положеннями закріплено перелік дій, вчинення яких тягне за собою настання відповідальності для винних осіб (наприклад, порушення встановлених державних стандартів, норм і цих Правил; знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення).

Також необхідно пам’ятати про те, що проведення робіт на будівельних майданчиках може впливати на стан навколишнього середовища. Появі негативних наслідків сприяє велика кількість чинників: починаючи від екологічно небезпечних властивостей будівельних матеріалів, які використовуються, та закінчуючи утворенням великого обсягу будівельних відходів. Однак ця ситуація врегульована на законодавчому рівні.

Відповідно до положень ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», під час проектування, розміщення, будівництва, введення в дію нових та реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконалення наявних і впровадження нових технологічних процесів та устаткування, а також у процесі експлуатації цих об’єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому має передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей.

Підприємства, установи та організації, діяльність яких пов’язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію, повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів та скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих чинників, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднювальних речовин та за характеристиками шкідливих чинників.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні містити матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людей. Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення і технічне переоснащення).

Більш конкретно вказані вимоги деталізовані в положеннях відповідних нормативно- правових актів, у тому числі в підзаконних актах, залежно від виду будівельних робіт, об’єктів та суб’єктів, що їх здійснюють.

Ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплено відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідальність за порушення вимог зазначеного законодавства несуть особи, винні у порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів; у порушенні вимог законодавства України при здійсненні стратегічної екологічної оцінки тощо.

Положеннями КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення правопорушень у сфері охорони природи та використання природних ресурсів. Зокрема, у гл. 7 вказаного Кодексу сформовано перелік відповідних дій, вчинення яких вважається правопорушенням (наприклад, недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію та експлуатації підприємств і споруд (ст. 79); порушення правил передачі відходів (ст. 82-5), а також визначено розміри штрафів, які накладаються на відповідних правопорушників.

Дуже важливо пам’ятати, що притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов’язку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення відповідних правових вимог, у порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідно до ст. 255 КУпАП, серед суб’єктів, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, залежно від сфери діяльності, можна виділити осіб, уповноважених на проведення перевірок під час здійснення архітектурно-будівельного контролю, уповноважених посадових осіб органів охорони культурної спадщини, посадових осіб відповідних контролюючих органів у сфері благоустрою населених пунктів та ін.

Окрім того, згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову щодо справи. Одним із видів постанов щодо справи є постанова про накладення адміністративного стягнення, на підставі якої уповноважені суб’єкти накладають штрафи на правопорушників.

Згідно з положеннями ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше ніж через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а у разі оскарження такої постанови — не пізніше ніж через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, що накладається за вчинення адміністративного правопорушення, порушник вносить в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше ніж через 3 робочі дні після закінчення строку, передбаченого ч. 1 цієї статті, правопорушник має надіслати до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Отже, підбиваючи підсумки, варто зауважити, що в будівництві відповідальність не обмежується порушенням лише вимог містобудівного законодавства, а може наставати також у разі недотримання законодавчих положень в інших сферах, що частково регламентують будівельну діяльність, залежно від статусу об’єктів, виду робіт, конкретних суб’єктів тощо. Тому всім учасникам будівельної діяльності необхідно пам’ятати про це та намагатися дотримуватися законодавчих вимог, стандартів і правил задля проведення будівельних робіт та здійснення відповідних дій вчасно, при цьому не залучаючи додаткових витрат.