Автор: Хапко Юрій

Опубліковано: «Закон і Бізнес», № 41 (1339), 28 жовтня – 03 листопада 2017 року

Вже понад 2 роки триває активне розроблення містобудівної документації, наявність якої вимагається для передачі земельних ділянок для містобудівних потреб. За цейчас інвестори, замовники й розробники зіткнулися з низкою проблем як правового, так і організаційно-технічного характеру.

Доведення до відома громадськості

Для передачі (надання) ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам необхідні план зонування або детальний план території, що передбачено ч.3 ст.24 закону «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI.

Набрання чинності зазначеним положенням двічі відтерміновувалось, однак із 1.01.2015 «розстрочка» закінчилася. Як наслідок, фактично зупинено відведення ділянок для містобудівних потреб за відсутності такої документації.

Разом з тим рішення компетентних органів про затвердження ДПТ часто стають предметом судового розгляду. Однією з найпоширеніших підстав для оскарження таких рішень є порушення порядку проведення громадських слухань і врахування інтересів людей.

Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів визначений ст. 21 закону №3038-VI та постановою Кабінету Міністрів від 25.05.2011 №555.

Оприлюднення проектів містобудівної документації здійснюється шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації. Також передбачено розміщення такої інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Дуже часто оприлюднення проектів містобудівної документації, як і повідомлення про час та місце проведення громадських слухань, зводиться до формального дотримання встановленої процедури. Це залишає переважну більшість людей не поінформованою про вказані наміри.

Доведення в суді порушення порядку врахування громадських інтересів є складним завданням. Так, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 6.03.2017 (справа №826/11632/16) відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв’язку з недоведенням порушення чинного законодавства щодо порядку врахування громадських інтересів при прийнятті рішення відповідачем та ненаданні належних доказів порушення прав інших осіб.

Заслуговує на увагу позиція судів, що врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації є результатом двостороннього процесу. За відсутності факту реалізації громадськістю свого права на подання пропозицій до містобудівної документації в передбаченому законом порядку в органу місцевого самоврядування відсутній обов’язок щодо їх розгляду та, відповідно, врахування (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №826/4492/16).

Проблема може бути розв’язана як шляхом удосконалення правового регулювання порядку врахування громадських інтересів, так і завдяки відповідальному ставленню замовників і розробників містобудівної документації до реального залучення громадськості з метою обговорення проектів містобудівної документації.

Одним з ефективних шляхів урахування громадських інтересів може бути встановлення інформаційних стендів у загальнодоступних місцях поблизу або безпосередньо на території, де власне і планується затвердження плану.

Антиконкурентні дії

Окремого вирішення потребує проблема пріоритету клопотань зацікавлених осіб про розроблення ДПТ. У цьому аспекті порушення прав особи, яка першою звернулася з таким клопотанням, може розглядатися як антиконкурентні дії органу державної влади чи місцевого самоврядування відповідно до закону «Про захист економічної конкуренції».

Це підтверджується правовою позицією, викладеною в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 5.04.2017 (справа №815/4985/16).

Чи можливе скасування в частині?

Особливістю ДПТ як містобудівної документації є цілісність та комплексність. Тому скасування в судовому порядку рішення про затвердження плану в частині, наприклад окремих техніко-економічних показників чи функціонального призначення земельних ділянок, є досить проблемним. Насамперед через відсутність технічної можливості виконання такого рішення суду.

Крім того, частина ДПТ, яка залишиться чинною, не виконуватиме своєї основної функції — комплексного визначення організації та розвитку території. Така частина плану потребуватиме коригування з урахуванням змін, встановлених судовим рішенням. Тобто призведе до необхідності внесення змін до ДПТ, що фактично передбачає розроблення нового плану та проходження всієї процедури його погодження й затвердження спочатку.

Мінімальна територія

Окремою проблемою, яка заслуговує на увагу, є відсутність законодавчого регулювання мінімального розміру території, що охоплюється планом. В абз.2 ч.1 ст.19 закону №3038-VI встановлено, що ДПТ «розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції».

Якщо поняття кварталу та мікрорайону визначено в пп.3.5 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», то «інша частина території населеного пункту, призначена для комплексної забудови чи реконструкції», є невизначеною категорією. Правова невизначеність у цьому випадку здатна призвести до розроблення ДПТ на незначні за розмірами території, наприклад у межах окремих ділянок, які є бажаними до відведення. Можливість затвердження міні-ДПТ призведе лише до формального виконання вимог закону №3038-VI, а не до комплексного впорядкування та розвитку території.

Відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.19 закону №3038-VI «детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту». Отже, ДПТ має відповідати генеральному плану та деталізувати його положення, але не може суперечити останньому або змінювати його.

Проте на практиці деталізація генерального плану в силі призвести фактично до зміни функціонального призначення території та виходу за межі функціонального зонування. Прикладом таких побоювань може слугувати справа №826/14323/16, у рамках розгляду якої позивачами ставилася під сумнів законність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження ДПТ саме з таких підстав.

Наостанок зауважимо, що ДПТ у своєму ідеалі повинен ураховувати інтереси більшості членів суспільства та поєднувати в собі баланс соціально-інфраструктурного та економічного розвитку території, на якій усім було б комфортно та зручно жити і працювати.